Наближається 75-та річниця Павлоградського антифашистського повстання. 

Такі ось цикаві знахідки трапляються якщо уважно читати старі газети:

Новак О. Сад Кутузова в Павлограді // Світло Жовтня. - 1968. - №9 (16.01). - С. 4.

З Новим 2018 роком! 

П'ятдесят років назад павлоградці також святкували Новий рік, це був рік 1968-й. Перший номер газети "Світло жовтня" вийшов тоді як раз 1 січня. Чим жили, про що мріяли, чого прагнули наши земляки шістдесятих років? До Вашої уваги передовиця:

Здрастуй, друге п’ятдесятиріччя!

Вся наша неосяжна Батьківщина вступила в п'ятдесят перший рік свого життя, який прийняв естафету трудових перемог від минулого, ювілейного року. Час, коли весь радянський народ святкував золотий ювілей Вітчизни, став надбанням історії. Але ніколи не зітруться в пам'яті ті незабутні дні, коли на фабриках і заводах, шахтах і степових просторах братніх республік Союзу кувалася трудова перемога, готувались подарунки славному ювілею, коли ставали до ладу нові підприємства і вселялися в нові квартири мільйони новоселів.

C Новым годом, павлоградцы! А каким в нашем городе был Новый год 50 лет назад, можно узнать перелистав первый номер газеты "Світло жовтня" за 1967 год...
Итак...

А вот и фото улицы Горького:

До дня визволення Павлограда... 

ЄДНІСТЬ СЕРДЕЦЬ

Квітне, кращає Павлоград. Як гриби після дощу, ростуть будин­ки, асфальтуються вулиці. Вечо­рами чути радісний щасливий сміх відпочиваючих. Мирно сплять діти. А було...

...Було чорне, зловісне небо над Павлоградом. Рвались снаряди, летіли бомби, коли наша ок­рема кінна рота увірвалась у міс­то.

Сірими холодними руїнами зу­стріло нас місто. А люди! Висна­жені, з сльозами радощі на очах бігли вони назустріч. Жінки бра­лись за будь-яку роботу: догляда­ли поранених, прали бійцям, до­помагали в госпіталях.

Скільки солдатських сердець зігріла своїм материнським теп­лом М. Колесникова. Вже немоло­да жінка, вона не знала втоми. Вдень і вночі доглядала за пора­неними.

Допомагали комсомольці й піо­нери. Вони возили з аеродрому поранених, виступали з концер­тами в госпіталях. Піонерка Ніна Сафронова була жаданим гостем в нашій частині. Вона писала бій­цям ніжні листи додому, година­ми просиджувала коло ліжок тяж­копоранених, виконувала будь-які доручення бійців.

Наша частина допомагала павлоградцям відбудовувати місто. Його жителі швидко подружились з нами. І ми разом взялись за ро­боту. Працювали з ранку до піз­ньої ночі не покладаючи рук.

Місто і люди зажили новим життям, поступово заліковували рани, веселішали. Вони були вдя­чні нам, воїнам Радянської Армії, за визволення і допомогу.

Р. БУХТІЯРОВА, учасниця звільнення Павло­града.

ПРО ЩО ПИСАЛА ГАЗЕТА «ПАВЛОГРАДСЬКА ПРАВДА» ПІСЛЯ ВИЗВОЛЕННЯ МІСТА ВІД ФАШИСТСЬКИХ ОКУПАНТІВ

* * *

Де раніше стояв хлібозавод, залишилися одні руїни. Фаши­стські бандити висадили його в повітря. Відбудову заводу було доручено Михайлу Васильовичу Щеглову. На допомогу йому направили кілька кваліфікова­них майстрів та групу жінок, що вперше прийшли на виробни­цтво. Важко було, не вистачало будівельних матеріалів, не було обладнання. Але труднощі не злякали виробничників, вони відбудували завод.

* * *

Для дітей в місті організова­но дитячий садок. Там вони культурно і радісно, провадять своє дозвілля.

Діти вивчають пісні радянсь­ких композиторів, вірші, виховательки організовують масові ігри, танці.

День проходить цікаво і ра­дісно.

Світло Жовтня. - 1966. - № 147 (17.09). - С. 2.

Наш город 50 лет назад…

КВІТНЕ НАШЕ МІСТО

Великих збитків завдали Павлограду гітлерівські мерзотники. Та героїчною пра­цею трудящих міста за корот­кий, строк були відбудовані всі підприємства міської промис­ловості. Вже в 1944 році підприємства виконали річну про­граму на три місяці раніше строку.

Швидкими темпами зростало і розвивалось наше місто, під­вищувався культурний рівень за роки післявоєнних п'ятирі­чок і семирічки. За післявоєнний період побудовано завод «Ливмаш», швейну та мебльову фабрики, ремзавод, пивза­вод, завод «Павлоградзалізобетон». Повністю реконструйова­ні заводи «Хіммаш», стінових матеріалів, прядив'яний та маслозавод, побудовано буді­вельну базу.

У зв'язку з збільшенням кі­лькості промислових підпри­ємств зріс випуск валової про­дукції. Якщо в 1950 році її було вироблено на 7,5 мільйо­на карбованців (в теперішніх цінах), то в 1965 році — на 34 мільйони карбованців. В 1965 році вироблено над­планової продукції на 2,2 мільйона карбованців.

Павлоградщина виявилась багатою на поклади цінного коксівного вугілля. У 1953 році було розпочато будівницт­во першої шахти «Тернівська». На місці буйних полів засяяло веселими елект­ричними лампочками нове робітниче селище Тернівка та місто Першотравенськ. До 1980 року у Західному Донбасі планується побудувати 34 шахти з річною виробничою потуж­ністю 40 мільйонів тонн вугіл­ля.

Зараз тут вже працює три шахти і дев'ять будується.

Зростає економіка міста, збільшується і кількість населен­ня. За станом на 1 квітня 1966 року населення міста становило 60 тисяч чоловік.

Великими темпами йде бу­дівництво у місті. Якщо за 10 років (1946-1955) тут було побудовано 55,5 тисячі квадратних метрів житла, то за останні 10 років — 272,6 ти­сячі квадратних метрів.

Поряд з будівництвом житла у місті розширюється будівни­цтво соціально-культурних і побутових об'єктів. Побудовано дві лікарні на 335 місць, в тому числі протитуберкульоз­ну лікарню, лікарню в місті ІІершотравенську. Завер­шується будівництво лікарні на селищі Тернівка.

У місті працює 28 загаль­ноосвітніх шкіл, музична шко­ла, медичне училище і маши­нобудівний технікум. У цьому році в Павлограді відкрився філіал Дніпропетровського буді­вельного технікуму.

Гордістю павлоградців є на­родний історико-революційний музей ім. XXII з'їзду КПРС, який працює на громадських засадах. За чотири роки його існування музей відвідало 161 тисячі чоловік.

Зростає добробут трудящих. Тільки в місті Павлограді в особистому користуванні знахо­диться 300 легкових автома­шин, 3.700 мотоциклів. Більше 5,5 мільйона карбованців тру­дящі зберігають в ощадних касах.

Гідно зустрічали трудящі Павлоградщини XXIII з'їзд рід­ної Комуністичної партії. До його відкриття було випущено надпланової продукції на суму 230 тисяч карбованців. Шах­тарі дали понад план більш як 17 тисяч тонн вугілля.

Партія і уряд високо оціни­ли натхненну працю трудящих міста і всього Західного Донба­су. Велику групу шахтарів і шахтобудівників нагороджено урядовими нагородами.

Серед колективів підпри­ємств міста та шахтарів За­хідного Донбасу розгортаєть­ся соціалістичне змагання за достойну зустріч знаменних дат: 50-річчя, Радянської вла­ди та 100-річчя з дня народ­ження В. І. Леніна.

Вже здано в експлуатацію ряд важливих об'єктів, при­свячених славній річниці: по­будовано чудову школу № 17 в районі колишньої міськвітки, протитуберкульозну лікар­ню, школу в м. Першотравенську. Закінчується спорудження обеліску, присвяченого славним воїнам-визволителям і підпільникам.

О. СОБОЛЬ, голова виконкому міської Ради депутатів трудящих.

Світло Жовтня. - 1966. - № 147 (17.09). - С. 2.

     Каким 50 лет назад в Павлограде было 1 сентября мы можем узнать из газеты "Світло Жовтня" за 2 и 3 сентября 1966 года...

ЩАСЛИВОГО НАВЧАННЯ, НОВОСЕЛИ!

Ще далеко до восьмої години, але подвір'я місь­кої школи № 17 вже заповнене школярами. На об­личчях застигли щасливі, захоплені посмішки. З не­терпінням зазирають у вікна, оглядають подвір'я. Через декілька годин во­ни сядуть за парти в новій школі.