При центральной городской библиотеке всегда работали литературные клубы и студии.
Так было и 50 лет назад.
Представляю Вашему вниманию статью Дмитрия Федоренко, посвященную деятельности литературной студии им. Николая Шутя, опубликованную в газете "Світло жовтня".
Щасливої путі!
Кілька років тому при міськкомі комсомолу створено літературну студію імені Миколи Шутя, до складу якої ввійшли учні, робітники, інженери, студенти — люди різних спеціальностей і покликань. Є прозаїки, критики, та найбільше, звичайно, поетів.
Літературна студія їм. Миколи Шутя часто виступає перед читачами міської бібліотеки, перед робітниками та службовцями з творчими звітами, а нещодавно члени літературної студії тт. Терещук та Курамшин звітували на обласній нараді-семінарі творчої молоді, яка проводилась з ініціативи облпрофради та обкому комсомолу. Творчість Олександра Терещука знайшла схвалення провідних поетів Дніпропетровська тт. Коржа, Пуппо, Чхана, дружні поради дав і київський критик Дмитро Косарик, який теж був присутній на нараді. Поезії Олександра Терещука відзначені в числі кращих кількома газетами («Літературна Україна», «Прапор юності» та ін.). Кілька його поезій вміщено в колективній збірці молодих поетів «Молода пісня», яка вийшла в цьому році в Дніпропетровському видавництві «Промінь».
Окремо слід відзначити творче зростання молодого поета Володимира Курамшина. Характерною рисою його віршів є злободенність, наступальність, свіжість барв, пошуки власного почерку. І хай ще подекуди відчувається певна невправність окремих поезій В. Курамшина, ми певні, що в студії з'явився ще один поет.
Зростає як лоет Борис Бовкун. За останній рік він значно розширив коло тем, висвітлюваних ним в віршах, порадував читача кількома непоганими знахідками, як, наприклад, «Хатина», «Оптимістичне», «Матері» тощо. І коли Володимир Курамшин прагне у своїх творах до новаторських пошуків форми, то Борис Бовкун дотримується більше класичної форми віршування, але це не заважає обом бути своєрідними, бути «самими собою».
Плідно, хоча й не завжди вдало, працює й Володимир Рижих. Кращі його твори неодноразово друкувалися в обласній пресі, виконувалися по обласному радіо.
До Дня поезії в Павлограді члени літстудії імені Миколи Шутя підготували нові твори, з читанням яких виступлять і на поетичному вогнику в клубі «Шахтобудівник» і на книжковому базарі на міській площі, а напередодні — в міській бібліотеці, кінотеатрі імені Гагаріна та в клубі шахти «Тернівська».
Підготувалися до Дня поезії й прозаїки літстудії та критики Ніна Курамшина, Леонід Сердюковський, Леонід Северін, Анатолій Єлісєєв та інші.
З нетерпінням чекають не лише літстудійці, а й всі павлоградці виходу з друку нової, третьої збірки поезій члена спілки письменників України Ганни Павлівни Світличної «Сонячні причали», яка незабаром має побачити світ.
І хоча кілька наших студійців (Станіслав Дзюба, Сергій Пугач, Модест Абрамов) зараз перебувають в лавах Радянської Армії, вони не поривають зв'язку із своєю студією, надсилають свої нові твори. їх вірші часто з'являються в армійських газетах, всі троє готуються після закінчення служби в Армії вступити до літературного інституту імені Горького. Щасливої їм путі!
Д. ФЕДОРЕНКО, керівник літстудії ім. Миколи Шутя
Стихи Павлоградских поэтов, опубликованные в этой же газете:
Анатолій ЄЛІСЕЄВ.
Город полный листьев,
свежести и ветра.
Паутинки виснут
на поблекших ветках.
Облетают липы,
пахнет запах хлеба..
В лебединых всхлыпах
гаснет чисто небо.
По седым откосам
бродит ветер синий,
Превращая росы
Превращая росы
в серебристый иней.
Анатолій ШАПРАН
Мені ромашки хиляться до ніг,
Волошки в житі, як краплини неба.
Стежки в полях забути я не зміг.
Село моє, ведуть вони до тебе.
Лиш я вже не такий іду,
У скронях павутиння ледь сивіє.
Та ні! Як яблуня в саду,
Село моє, з тобою молодію.
Борис БОВКУН
Засмагла хата з дахом погорілим
Вузьким вікном строчила вдалину,
І крокви гострі, мов ножі, знесило
Тяглись, впивались у саму війну.
Похилий тин чадів у вбивчий морок,
На тім подвір'ї, де діди жили,
Розстрілював моє дитинство ворог,
Та смагло-білі стіни вберегли,
І стане жаль, коли порушу спомин:
Ота хатина, знівечена вщент,
Упала згодом, як на скелю човен -
Підлоти свідок, честі постамент.
Світло жовтня. - 1966. - № 64 (23.04). - С. 4.
Комментариев нет:
Отправить комментарий